Живіть, допоки ви у когось Є!

Життя - це рух, так думають мільйони,

Біжать, неначе гонить їх чума.

Все забувають про людські закони,

Що вороття назад уже нема.

 Роки, година, може навіть мить,

І щось важливе вже позаду нас.

 І спогадами серце защемить:

На що я витратив відведений свій час?

 На гроші, одяг, те що скажуть люди,

Чи може на маєток на Дніпрі?

Я жив на місці, і я жив усюди,

Скрізь, та тільки не в самім собі.

 Куди пішли бехмарні тихі ранки,

І місячні весняні вечори?

Де зникли ті незаймані світанки

Що омивали очі край води...

 Вони пішли, пробігли стороною,

А я не зміг на мить їх зупинить.

Минули смутком й легкою журбою,

І захід сонця тихо пломенить.

 Прошу вас, люди, не біжіть завзято,

Збиваючи усіх, хто на шляху,

Живіть насправді - щиро і крилато,

Без зайвих слів, обмежень і страху!

 Живіть, допоки серце ще кохає,

Допоки день для всіх нас настає.

А рух нестримний трохи зачекає.

Живіть, допоки ви у когось Є!

Катерина Шклярук